Експерименти та вирішення проблемних ситуацій у формуванні екологічної компетентності дошкільників

«Експерименти та вирішення

проблемних ситуацій у формуванні

 екологічної компетентності дошкільників»

Анна Русакова

Педагогічні технології, які використовуються для формування у дітей дошкільного віку основ еколого-природничої компетентності умовно можна поділити на традиційні та нетрадиційні.

Новітні технології екологічного виховання ґрунтуються на сучасних методах формування екологічних уявлень, серед яких стратегії сприйняття природи та екологічної діяльності укоріненим нормам співіснування суспільства та довкілля (наприклад, штучне введення у красивий природний чи фотопейзаж сміття і спонукання дітей до оцінки побаченого);

Ігрова діяльність самовмотивована і, безсумнівно, приносить дошкільнику велике задоволення, легко і швидко викликає позитивне ставлення до її змісту. Актуальною на сьогодні є розробка вихователями різних ігрових навчальних ситуацій (ІНС) екологічного змісту.

Ігрові навчальні ситуації спеціально створюються педагогом для вирішення конкретних дидактичних завдань на екологічних заняттях, екскурсіях, під час спостережень та праці в природі.

Ефективними засобами формування екологічної компетентності дітей дошкільного віку є наступні типи ігрових навчальних ситуацій: ІНС із залученням іграшок, що зображують об'єкти природи; ІНС з використанням ляльок-персонажів казок, сюжет яких пов'язаний з природою; ІНС-подорожі («туристичний похід», «екскурсія на виставку квітів» «подорож до Північного полюсу або Африки» тощо).

Гра, спеціально організована вихователем і привнесена у процес пізнання природи, з успіхом виконує функцію методу екологічного виховання, який полегшує дітям засвоєння екологічних знань і формує емоційно-ціннісне ставлення до природи.

Серед форм організації екологічної освіти дошкільнят сучасна педагогічна наука орієнтує вихователів на безпосереднє введення дитини у світ природи під час щоденних прогулянок, екскурсій, ігор та праці, емоційного спілкування дорослого з дитиною на лоні природи.

В арсеналі сучасного вихователя обов’язковими мають стати заняття з милування природою, заняття-дослідження, заняття-відкриття, заняття-подорожі, заняття-мрії на яких дітям надається можливість ділитися своїми почуттями, самостійно, але під керівництвом вихователя здобувати знання, мріяти.

Цікавим методом у роботі з дітьми є проблемні ситуації, які стимулюють допитливість, забезпечують умови практичного пошуку вирішення завдань. Проблемні ситуації розвивають самостійність думки, спрямовують дітей на активні пошуки відповіді, на встановлення зв'язків та залежностей часового, послідовного та причиново-наслідкового змісту.

Разом із тим проблемні ситуації вчать дітей обґрунтовувати свої судження, висловлювати припущення, підводять до самостійних висновків.

У змісті, проблемних ситуацій доцільно використовувати такі прийоми, як подача дітям варіативності ознак одних і тих самих об'єктів, явищ; порівняння і зіставлення нових характеристик з відомими, поєднання художнього опису об'єктів та явиш природи з їх реальними рисами через безпосереднє сприймання. З практики педагогічної роботи відомо, що процес порівняння можливий лише за умов, коли дитина озброєна конкретними знаннями про природу, знає ознаки і властивості її об'єктів і явищ.

Тому, у проблемній ситуації кожен вихователь має:

а) чітко формулювати завдання для дітей;

б) надавати план пошуку відповіді (що і як робити);

в) спонукати до самостійного пошуку рішення;

г) створювати умови для самостійних висновків, обґрунтувань, суджень та практичної перевірки висновків.

Альтернативою використання у роботі з дітьми проблемних ситуацій можуть бути мовні логічні завдання – розповіді-загадки про природу, відповіді на які дитина може дати лише в тому випадку, коли чітко усвідомить зв’язки і закономірності в природі.

Зміст і дидактичну мету логічного завдання визначають у відповідності з основною роботою з ознайомлення дітей з природою.

Зміст цих задач використовується для закріплення вже наявних знань у дітей, навичок розумової діяльності, порівняння і зіставлення раніше набутих знань з метою підготовки дітей до сприймання матеріалу, складнішого за змістом, розвитку дотепності, стимулювання інтересу і допитливості у пізнанні природи.

Позитивним емоційним тлом організації навчально-виховного процесу ЗДО є підготовка до свят і розваг природничого змісту. Для формування у дітей умінь і навичок поведінки в природі використовуються різноманітні вікторини, конкурси, КВК, які активізують інтерес, увагу дітей, сприяють розвиткові їхніх пізнавальних здібностей, уяви, закріпленню набутих знань та вмінь. Проводячи екологічні свята, варто використовувати фольклорний матеріал, поезію про природу, музику. У контексті проведення свят мають знайти своє місце виставки дитячих малюнків на тему природи, ілюстрацій до кожної пори року, поробок з природного матеріалу; виставки до дня птахів, місяця тиші, тижня чистої води, міжнародного дня охорони природи допомагають проявляти дітям свою активність, творчість, виявляти і закріплювати свої знання.

Важливим елементом екологорозвиваючого середовища є «Екологічна стежина», яка допомагає вихователю формувати у дошкільнят основи екологічної культури, екологічної вихованості, проявляти гуманні почуття до живих істот, оволодівати початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, закріплювати правила безпечної поведінки в природі.

Головна мета створення «екологічної стежини» – формування екологічно грамотної поведінки дитини в навколишньому природному середовищі. Екологічні стежини виконують пізнавальну, розвивальну, естетичну і оздоровчу функції.

Їх використовують при проведенні навчальних екскурсій, прогулянок, заходів екологічно-натуралістичного спрямування, пропедевтичної роботи з охорони природи.

Основними вимогами до екологічної стежини є:

- привабливість для відвідувачів: усі об’єкти повинні розкривати красу природи, її унікальність та різноманітність;

- інформативність, тобто спроможність задовольнити пізнавальну потребу дітей впродовж всіх пір року, виходячи з їх вікових особливостей. Зміст тематичних ділянок має відповідати навчальним і виховним завданням:

- формувати систему наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища, розуміння самоцінності природи та її компонентів;

- розвивати емоційно-чуттєву сферу дитини в процесі взаємодії з об’єктами природного та соціального середовища;

- збагачувати життєвий досвід дітей прикладами позитивної взаємодії з навколишнім середовищем.

 Маршрут «Екологічної стежини» може проходити територією дитячого садка (сад, квітник, куточок лісу тощо) а також включати найближчі до дошкільного навчального закладу природні осередки (парк, ліс, водойма, сквер тощо).

 Організація «Екологічної стежини» включає в себе створення «Паспорту екологічної стежини», у якому зазначений маршрут, ділянки (зупинки) та подана інформація про об’єкти у відповідності до сезонних змін та з врахуванням вікових особливостей дітей кожної вікової групи.

Розпочинати виховну роботу на «Екологічній стежині» варто з організації цільової прогулянки.

Провідним методом є спостереження у поєднанні з еко-іграми, природоохоронною діяльністю, читанням літературних творів на природничу тематику.

Варто передбачити відпочинок дітей на «Веселій галявині» з сюрпризними моментами.

Спостереження за вихованцями під час відпочинку дасть вихователям багатий матеріал для роздумів, глибшого розуміння дітей, що допомагає ефективно і цікаво будувати наступну роботу з малюками.

Тематика цільових прогулянок може бути різноманітна: «Вальс осіннього листя», «Учимося дослухатися до скарг природи», «Про що нам співає весна?», «В гості до квітів».

До локальних педагогічних технологій дошкільної освіти належить експериментально-дослідницька діяльність дошкільників у природі. Експериментально-дослідницька діяльність дошкільників у природі є основою емпіричного пізнання довкілля, джерелом знань та розвитку пізнавальних інтересів. Виникає вона в період раннього дитинства і триває протягом усього життя людини. Найбільш значимою експериментально-дослідницька діяльність є у період від трьох до десяти років, коли дитина інтенсивно освоює довкілля та набуває життєвої компетентності. Розвиток експериментально-дослідницької діяльності у дітей відбувається у кілька етапів

Перший етап – підготовчий, або маніпулятивно-експериментальна діяльність, яка триває до трьохрічного віку дитини.

Маніпулятивно- експериментальна діяльність не потребує спеціально створених умов чи обладнання.

Дитина обстежує все, що потрапляє до її рук, за допомогою органів чуття, а також тих засобів, що є доступними і перебувають у полі її зору: паличка, камінчик, склянка з водою тощо.

Другий етап — цілеспрямоване експериментування, яке триває від трьох до п’яти років. Це період спроб та помилок у пізнанні. Відсутність у дитини умінь прогнозувати наслідки своїх дій може призводити до виникнення непорозумінь з дорослими, інколи — до травмування дитини. Третій етап — власне дослідницька діяльність, яка виникає в старшому дошкільному віці на основі попередніх знань. Характерні ознаки дослідницької діяльності:

• дитина має усвідомлену мету й гіпотезу (власне припущення);
• дослід для неї виступає засобом уточнення і розширення раніше засвоєної інформації;
• потребує спеціально створених умов та обладнання.

Знаючи умови проведення досліду, його можна повторити, оскільки він має чіткий алгоритм.

Зміст експериментально-дослідницької діяльності дітей багатогранний.

За допомогою експериментів діти можуть:

• встановлювати зв’язки між змінами об’єктів рослинного світу та впливом на них природних факторів і діяльності людини;
• сортувати та класифікувати об’єкти рослинного світу (листя, плоди) за визначеними показниками — колір, маса, об’єм;

• пророщувати насіння різноманітних культурних та дикоростучих рослин, коренеплодів у ґрунті та воді за різних умов освітлення та різних теплового й водного режимів.

Для цього використовують насіння квасолі, гороху, моркви, цибулі, часнику, вівса, пшениці, дикоростучих злаків, квітів тощо; коренеплоди моркви, петрушки, картоплі;

• вирощувати розсаду;
• створювати умови «штучної» весни для рослин взимку або «штучного» літа восени;
• запилювати та живцювати кімнатні рослини;
• забарвлювати плоди домашніх культур у незвичні кольори за допомогою використання сонячного світла та затінювальних засобів, скажімо вирощувати червоний помідор у жовту й зелену цятку;
• проводити протягом одного – двох днів у спеціально створених умовах спостереження за поведінкою дощового черв’яка, попелиці, жука «сонечка», водолюба, плавунця, мурашок, гусені, внаслідок чого усвідомлювати їх значимість у природі та житті людини;
• використовувати збільшувальне скельце чи мікроскоп для розглядання дрібних об’єктів, зокрема живих істот.

Структура досліду має багато спільного зі спостереженнями.

Проте сам процес його проведення потребує спеціального обладнання і умов. У перебігу досліду виділяють чотири етапи.

Перший етап — підготовка дітей до пошукової діяльності в природі. Цей етап має бути спрямований на виявлення знань дітей про певні об’єкти та природні явища і створення атмосфери зацікавленості. Підготовці дітей до пошукової діяльності в природі сприятимуть доречно поставлені запитання, цікава розповідь дорослого чи читання художнього твору. Так, наприклад, під час гри дітей з повітряними кульками можна запитати: «Як ви гадаєте, якщо у горщик з землею посадити камінчик, він виросте? А квасолина?»

Другий етап — початок досліду. Він розпочинається із висування припущень. Якщо діти мають необхідні знання, вони можуть самі висувати припущення у вигляді певних висловлювань. Якщо припущення вірні, дорослому слід підтвердити їх дослідом. Невірні припущення треба спростувати. Для цього слід обговорити умови проведення досліду. Всі вони мають бути однакові, окрім однієї, щоб забезпечити «чистоту» досліду. Наприклад, щоб перевірити чи виросте камінчик, необхідно посадити в один горщик насіннину, а в інший - камінчик. Горщики мають бути однаковими за всіма параметрами: кольором, формою, розміром. Однаковими мають бути і умови догляду за обома об’єктами природи: полив, підпушення грунту, освітлення.

Третій етап — перебіг досліду та подальший обмін думками.

Четвертий етап — заключний, у ході якого обговорюють отриманий результат і роблять певні висновки. При цьому початкові припущення підтверджують або спростовують.

Матеріали для експериментування:

• різні види ґрунту — пісок, глина, сірий лісовий та бурий ґрунт, чорнозем тощо
• різні камінці — граніт, мармур, малахіт тощо
• корисні копалини — вугілля, крейда тощо
• вода, сніг, лід
•  речовини для створення розчинів — фарби, цукор, сіль тощо
•  листя та плоди культурних та дикоростучих рослин
•   об’єкти природного походження, що мають відмінності у масі, об’ємі, структурі — пір’їни, хвоя, дерев’яні дощечки, яєчна шкаралупа, віск, рослини.

Важливо приділяти належну увагу організації експериментально-дослідницької діяльності дітей як під час занять, так і в повсякденні.

 Варто поєднувати щоденну прогулянку з підготовкою до проведення нескладного досліду.

Щоб визначити, який з ґрунтів більше подобається рослинам, потрібно провести досліди з пророщення насіння овочів (огірка, зеленого горошку, квасолі). Насіння слід підготувати до посадки: покласти на тарілку, залити водою (щоб вона ледь покрила насіння), накрити вологою ганчіркою чи серветкою і поставити на підвіконня. Коли зернятка «проклюнуться» і з’являться маленькі пагінці, слід пересадити їх у різні зразки ґрунту і спостерігати за ними. Для цього краще використати скляні банки об’ємом                   0,5 л. Через прозорі стінки буде добре видно, як розвивається насінина. Пізніше можна пересадити молоді паростки у відкритий ґрунт чи у звичайний горщик для квітів, бо скляна банка зручна для проведення спостережень, та не для розвитку рослин.

Улітку разом з дітьми можна виростити незвичний помідор у цятку. Спочатку слід розказати дітям, як вирощують помідори.

Поспостерігати разом з ними за розвитком рослин на городі дитячого садка. Коли помідори виростуть, але ще не почервоніють (або не пожовтіють, бо є й сорт жовтих помідорів), слід вирізати з липкої ізоляційної стрічки невеликі кружечки. Їх потрібно наліпити на зелений помідор та дочекатись, доки він достигне і набуде яскравого червоного чи жовтого кольору.

Тоді слід запропонувати дітям зняти наліпки з його боків і подивитися, що вийшло. Якщо все буде зроблено правильно, то отримаєте червоний (або жовтий) помідор у зелений горошок.

В умовах закладу дошкільної освіти проводять лише ті досліди, що не потребують складних умов проведення і розраховані як на індивідуальну, так і на колективну роботу.