Формуємо в дітей уявлення про добро і зло за допомогою творів В. Сухомлинського

Добро і зло — дві категорії, з якими люди щоденно зіштовхуються протягом усього життя. Як же навчити дітей змалечку розрізняти добрі та злі вчинки? Як спонукати їх до добра, як виховувати співчуття до інших людей, бажання допомагати тим, хто потрапив у біду? У нашому дитячому садку ми організовуємо комплексну освітню взаємодію з дітьми на основі художніх творів.

Які твори пропонуємо дітям

Казки та оповідання — універсальний засіб розвитку, виховання й навчання дошкільників. Вони дають дітям змогу усвідомити такі складні категорії, як «добро» і «зло», сприяють формуванню морально-етичних цінностей.

Дитина дошкільного віку, особливо молодшого, ще не здатна оцінити результат своїх реальних дій як хороший чи поганий. А казки та оповідання допомагають встановити зв’язок між поняттями «добро» і «зло» та реальними діями дитини.

-Для організації освітньої взаємодії з дітьми обираємо твори відповідні до їхнього віку. Молодшим дошкільникам пропонуємо коротенькі казки побутового змісту про тварин із яскраво вираженою моральною ідеєю. З дітьми старшого дошкільного віку читаємо та обговорюємо значні за обсягом літературні твори зі складними сюжетними лініями.

Під час освітньої взаємодії з дітьми педагоги нашого дитячого садка використовують як народні казки, так і авторські твори. Особливу увагу приділяють казкам і оповіданням видатного педагога Василя Сухомлинського. Його твори для дітей і сьогодні не втрачають актуальності, адже допомагають дошкільникам зрозуміти абстракт­ні поняття, змушують їх думати, співпереживати, вчать віри в доб­ро. Цінність казок та оповідань Василя Сухомлинського полягає ще й у тому, що вони не вкладають готову істину в голову дитини, а спонукають до активної роботи над собою.

Як організовуємо роботу за змістом твору

Ми звикли, що в творах для дітей добро завжди перемагає зло. Проте важливо, щоб діти усвідомили, що в реальному житті деякі поняття є відносними. Те, що добре для одного, може бути злом для іншого. Саме тому ми ретельно вибудовуємо освітню взаємодію з дітьми на основі певного твору.

Перш ніж читати дітям казку чи оповідання, проводимо підготовчу роботу: читаємо та аналізуємо твір, визначаємо, які слова, мовні звороти, а також абстрактні поняття можуть бути незрозумілі дітям. Далі ознайомлюємо з ними дітей, обговорюємо і разом з’ясовуємо, що вони можуть означати.

            Для того щоб визначити, що таке «добро», вихователь пропонує дітям відповісти на запитання:

• Чи можна побачити добро у вчинках людини? А у речах?

• Чи легко робити добро? Чи просто бути добрим?

• Які риси має людина, яка робить добро?

• Який вираз обличчя людини, яка вчиняє по-доброму?

• Якими словами можна описати людину, яка робить добро?

Після обговорення основних понять читаємо дітям твір та організовуємо роботу за його змістом. Наприклад, після читання казки Василя Сухомлинського «Колючка не може бути доброю» вихователь пропонує дітям охарактеризувати колючку та метелика. Відтак проводить аналогію, що злі, недобрі люди схожі на колючки, а пустотливі, беззахисні, необережні — на метеликів.

Також вихователь звертає увагу на те, що колючка була такою не завжди: спочатку молода колючка була жовтенька і м’якенька, а потім стала чорна і тверда. Люди так само можуть мінятися протягом життя. Після цього пропонує дітям поміркувати, чому люди можуть ставати злими, як їм допомогти знову стати добрими.

                Роботу за змістом твору вибудовуємо так, аби спонукати дітей розмірковувати, порівнювати, узагальнювати.

Окрім бесіди за змістом твору, вихователь обо­в’я­зково організовує тематичні ігри та вправи. Наприклад, пропонує дітям намалювати персонажів і пояснити, чому вони уявляють їх саме такими. Також діти залюбки порівнюють дії персонажів, складають про них загадки, змінюють закінчення казки тощо.

            Після того як діти обговорили дії колючки та метелика, вихователь пропонує скласти іншу кінцівку казки, в якій колючка стала доброю та відпустила метелика. Відтак пропонує поміркувати: як почувалася колючка, коли зробила добру справу; чи стала колючка доброю через одну добру справу тощо.

Наприкінці вихователь організовує гру «Добрий вчинок». Для цього пропонує дітям розглянути сюжетні картинки із зображенням різних проблемних ситуацій. Наприклад, бабуся несе важку сумку; котик сидить біля порожньої миски; дитина загубила іграшку й плаче тощо. Діти мають домовитися, для кого хочуть зробити добру справу й продумати план дій. При цьому вихователь спонукає їх поміркувати, що вони можуть зробити самостійно, а де їм знадобиться допомога дорослих.

Отже, художнє слово — це цінний інструмент виховання. Батькам і педагогам потрібно спонукати дітей робити добрі справи, допомагати людям, підтримувати тих, хто потребує цього, не бути байдужими до людського горя. Наш досвід показує, що літературний спадок Василя Сухомлинського допомагає наповнити любов’ю та добротою дитячі серця.

Добро і зло — дві категорії, з якими люди щоденно зіштовхуються протягом усього життя. Як же навчити дітей змалечку розрізняти добрі та злі вчинки? Як спонукати їх до добра, як виховувати співчуття до інших людей, бажання допомагати тим, хто потрапив у біду? У нашому дитячому садку ми організовуємо комплексну освітню взаємодію з дітьми на основі художніх творів.

Які твори пропонуємо дітям

Казки та оповідання — універсальний засіб розвитку, виховання й навчання дошкільників. Вони дають дітям змогу усвідомити такі складні категорії, як «добро» і «зло», сприяють формуванню морально-етичних цінностей.

Дитина дошкільного віку, особливо молодшого, ще не здатна оцінити результат своїх реальних дій як хороший чи поганий. А казки та оповідання допомагають встановити зв’язок між поняттями «добро» і «зло» та реальними діями дитини.

-Для організації освітньої взаємодії з дітьми обираємо твори відповідні до їхнього віку. Молодшим дошкільникам пропонуємо коротенькі казки побутового змісту про тварин із яскраво вираженою моральною ідеєю. З дітьми старшого дошкільного віку читаємо та обговорюємо значні за обсягом літературні твори зі складними сюжетними лініями.

Під час освітньої взаємодії з дітьми педагоги нашого дитячого садка використовують як народні казки, так і авторські твори. Особливу увагу приділяють казкам і оповіданням видатного педагога Василя Сухомлинського. Його твори для дітей і сьогодні не втрачають актуальності, адже допомагають дошкільникам зрозуміти абстракт­ні поняття, змушують їх думати, співпереживати, вчать віри в доб­ро. Цінність казок та оповідань Василя Сухомлинського полягає ще й у тому, що вони не вкладають готову істину в голову дитини, а спонукають до активної роботи над собою.

Як організовуємо роботу за змістом твору

Ми звикли, що в творах для дітей добро завжди перемагає зло. Проте важливо, щоб діти усвідомили, що в реальному житті деякі поняття є відносними. Те, що добре для одного, може бути злом для іншого. Саме тому ми ретельно вибудовуємо освітню взаємодію з дітьми на основі певного твору.

Перш ніж читати дітям казку чи оповідання, проводимо підготовчу роботу: читаємо та аналізуємо твір, визначаємо, які слова, мовні звороти, а також абстрактні поняття можуть бути незрозумілі дітям. Далі ознайомлюємо з ними дітей, обговорюємо і разом з’ясовуємо, що вони можуть означати.

            Для того щоб визначити, що таке «добро», вихователь пропонує дітям відповісти на запитання:

• Чи можна побачити добро у вчинках людини? А у речах?

• Чи легко робити добро? Чи просто бути добрим?

• Які риси має людина, яка робить добро?

• Який вираз обличчя людини, яка вчиняє по-доброму?

• Якими словами можна описати людину, яка робить добро?

Після обговорення основних понять читаємо дітям твір та організовуємо роботу за його змістом. Наприклад, після читання казки Василя Сухомлинського «Колючка не може бути доброю» вихователь пропонує дітям охарактеризувати колючку та метелика. Відтак проводить аналогію, що злі, недобрі люди схожі на колючки, а пустотливі, беззахисні, необережні — на метеликів.

Також вихователь звертає увагу на те, що колючка була такою не завжди: спочатку молода колючка була жовтенька і м’якенька, а потім стала чорна і тверда. Люди так само можуть мінятися протягом життя. Після цього пропонує дітям поміркувати, чому люди можуть ставати злими, як їм допомогти знову стати добрими.

                Роботу за змістом твору вибудовуємо так, аби спонукати дітей розмірковувати, порівнювати, узагальнювати.

Окрім бесіди за змістом твору, вихователь обо­в’я­зково організовує тематичні ігри та вправи. Наприклад, пропонує дітям намалювати персонажів і пояснити, чому вони уявляють їх саме такими. Також діти залюбки порівнюють дії персонажів, складають про них загадки, змінюють закінчення казки тощо.

            Після того як діти обговорили дії колючки та метелика, вихователь пропонує скласти іншу кінцівку казки, в якій колючка стала доброю та відпустила метелика. Відтак пропонує поміркувати: як почувалася колючка, коли зробила добру справу; чи стала колючка доброю через одну добру справу тощо.

Наприкінці вихователь організовує гру «Добрий вчинок». Для цього пропонує дітям розглянути сюжетні картинки із зображенням різних проблемних ситуацій. Наприклад, бабуся несе важку сумку; котик сидить біля порожньої миски; дитина загубила іграшку й плаче тощо. Діти мають домовитися, для кого хочуть зробити добру справу й продумати план дій. При цьому вихователь спонукає їх поміркувати, що вони можуть зробити самостійно, а де їм знадобиться допомога дорослих.

Отже, художнє слово — це цінний інструмент виховання. Батькам і педагогам потрібно спонукати дітей робити добрі справи, допомагати людям, підтримувати тих, хто потребує цього, не бути байдужими до людського горя. Наш досвід показує, що літературний спадок Василя Сухомлинського допомагає наповнити любов’ю та добротою дитячі серця.