Формуємо гігієнічні навички дітей

«Формуємо гігієнічні навички дітей»

Культурно-гігієнічні навики – це важлива складова частина культури поведінки. Охайність, утримання чистими обличчя, рук, тіла зумовлені не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських взаємин.

Педагоги і батьки повинні постійно пам’ятати, що прищеплені в дитинстві навички, зокрема культурно-гігієнічні, дають людині величезну користь упродовж усього її подальшого життя...

Виховання у дітей навичок особистої гігієни відіграє найважливішу роль в охороні їх здоров’я, сприяє правильній поведінці в побуті, у громадських місцях. Зрештою, від знання і дотримання дітьми необхідних гігієнічних правил і норм поведінки залежить не тільки їх здоров’я, але й здоров’я інших дітей і дорослих.

Під час повсякденної роботи з дітьми необхідно прагнути до того, щоб дотримання правил особистої гігієни стало для них природним, а гігієнічні навички з часом постійно удосконалювалися. Спочатку дітей привчають до дотримання елементарних правил: мити руки перед їжею, після користування туалетом, після проведення гри, повернення з прогулянки тощо.

Дитині, якій виповнилося більше ніж два роки, прищеплюють звичку полоскати рот питною водою після їжі, заздалегідь навчивши її цього. Діти старшого дошкільного віку усвідомленіше повинні ставитися до дотримання правил особистої гігієни: самостійно мити руки з милом, намилюючи їх до утворення піни і досуха витирати, користуватися індивідуальними рушником, гребінцем.

Формування навичок особистої гігієни припускає й уміння дітей залишатися завжди охайними, усувати неохайність у своєму одязі самостійно або за допомогою дорослих.

Гігієнічне виховання і навчання нерозривно пов’язані з вихованням культурної поведінки. Змалечку дітей привчають правильно сидіти за столом під час їжі, ретельно, безшумно пережовувати їжу, уміти користуватися столовими приборами, серветкою.

Дітям, які чергують у їдальні, потрібно уміти не тільки правильно накрити стіл і поставити посуд, але й засвоїти, що, перед тим, як братися до виконання своїх обов’язків, необхідно ретельно помити руки з милом, упорядкувати себе, причесатися.

Виховання культурно-гігієнічних навичок містить широке коло завдань, і для їх успішного розв’язання рекомендується використовувати цілу низку педагогічних прийомів з урахуванням віку дітей:

• безпосереднє навчання;

• демонстрація вправи з виконанням дій під час дидактичних ігор;

• систематичне нагадування дітям про необхідність дотримуватися правил гігієни і поступове підвищення вимог до них.

Потрібно уважно стежити, щоб дошкільники точно і чітко виконували дії, дотримувалися правильної послідовності.

У молодшому віці діти найлегше засвоюють необхідні навички в спеціальних іграх. Важливо, щоб ці ігри були цікавими, могли захопити дітей, активізувати їх ініціативу і творчість. У старших групах великого значення набувають навчальні мотиви. Проте, для успішнішого формування і закріплення навичок гігієни впродовж періоду дошкільного дитинства доцільно поєднувати словесний і наочний способи, використовуючи спеціальний набір матеріалів із гігієнічного виховання в дитячому садку, різноманітні сюжетні картинки, символи. Під час гігієнічного виховання і навчання дітей педагог повідомляє їм різноманітні відомості: про значення гігієнічних навичок для здоров'я, про послідовність гігієнічних процедур у режимі дня; формує у дітей уявлення про користь фізкультурних вправ.

Для ефективного гігієнічного виховання дошкільників велике значення має і зовнішній вигляд оточуючих. Потрібно постійно пам’ятати про те, що діти в цьому віці дуже спостережливі та схильні до наслідування, тому вихователь повинен бути зразком для них.

Для закріплення знань і навичок особистої гігієни бажано давати дітям різні доручення. Навички у дітей швидко зміцнюються, якщо вони постійно закріплюються в різних ситуаціях. Найважливіше, щоб дітям було цікаво, і щоб вони могли бачити результати своїх дій.

Обов’язковою умовою формування гігієнічних навичок у дітей, виховання звички до здорового способу життя є висока санітарна культура персоналу дошкільного закладу.

Ще одна важлива умова – єдність вимог зі сторони дорослих. Дитина набуває гігієнічних навичок під час спілкування з вихователем, медичним працівником, помічником вихователя, і, звісно, у сім’ї. Обов’язок батьків – постійно закріплювати гігієнічні навички, що виховуються у дитини в дитячому садку. Важливо, щоб дорослі подавали дитині приклад для наслідування, самі завжди дотримувалися цих правил.

            Прищеплення гігієнічних правил досягає мети, якщо підкріплюється особистим прикладом батьків та інших членів сім’ї. Дитину потрібно так виховати, щоб гігієнічні процедури стали для неї внутрішньою потребою. Поняття «особиста гігієна» містить турботу про чистоту тіла, ліжка, одягу і взуття, дотримання режиму дня, а також гігієну сну, відпочинку, їжі.

Сім’я повинна виховувати у дошкільника міцні навички щодо підтримання чистоти тіла, і перш за все – обличчя, рук і ніг. Зранку та ввечері дитина обов’язково миє проточною водою обличчя, шию, руки. Спочатку вона ретельно миє руки: змочує їх теплою водою, намилює, а потім змиває мило, повторюючи цю процедуру двічі-тричі. Увечері після миття рук, обличчя і шиї дошкільник повинен вимити і ноги, потім потрібно ще раз вимити руки. Для дитини виділяються два рушники: один – для обличчя і рук, другий – для ніг. З гігієнічної точки зору неприпустимо, щоб діти вмивалися в тазу, оскільки можливим є інфікування очей, вух, слизистої оболонки носа, шкіри, обличчя.

Раз на тиждень дітей купають у гарячій воді (35-37 °С) із милом. Краще користуватися душем, але за відсутності такої можливості дитину купають у ванні, завершуючи процедуру обмиванням чистою теплою водою. Після купання нігті рук і ніг підстригають. Дівчаткам, які мають жирне волосся, голову миють раз на 5-6 днів, сухе – раз на 7 днів. Зранку та ввечері дівчаток розчісують окремим гребінцем.